Кому вдалося втекти

Поталанило небагатьом – переважно дітям, яким вдалося втекти і яких надійно переховували місцеві жителі. Серед них – неповнолітні в’язні табору смерті в Богданівці: нині відомий в Молдові дитячий прозаїк і драматург, поет і публіцист К.Шишкан, житель далекого Тель-Авіву, адвокат і директор фірми поліграфічного устаткування, член керівництва Союзу воїнів, партизан і жертв війни з нацистами Я.Маніович, який 1991 році закупив і подарував Богданівській середній школі компютерний клас в знак благородства богданівців, які нехтуючи власним життям, врятували його. Це і колишній в’язень, яка юною пройшла пекло таборів в Доманівці та Богданівці, фабрику смерті в Освенцімі, залишившись з довічним тавром № 27129», Пакшина (Шварцман) Марія Мойсеївна, мати якої розстріляна взимку 1941 року в Доманівці, а батько Шварцман М.Ф., про якого варто розповісти докладніше. Народився Мойсей Фроймович 3.11.1911 року в с.Курники нині Тиврівського району Вінницької області в сім’ї селянина. Єврей. Член КПРС з 1939 року. Закінчив Вінницький педінститут. Працював вчителем, завідуючим райвно, завідуючим відділом Тиврівського райкому партії. В Радянській Армії з червня 1941 року. Замполіт батальйону 1124-го стрілецького полку 334-ї стрілецької дивізії, що входила до складу 43-ї армії 1-го Прибалтійського фронту, майор Шварцман при прориві укріплених позицій ворога біля с. Козонового Шумилінського району Вітебської області 23.06.1944 року в числі перших з ротою свого батальйону увірвався у ворожу траншею, відбив ряд атак гітлерівців, а 25 червня організував форсування ріки Західна Двіна і захопив плацдарм на її протилежному березі. В цьому бою загинув смертю хоробрих, 22 липня 1944 року йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він був також нагороджений орденами Леніна та Великої Вітчизняної війни. Його онук – Володимир – онук Марії Мойсеївни, загинув в Афганістані. Чи для того пройшла пекельні муки Великої Вітчизняної війни, втративши сім’ю, свідок бузувірських злочинів фашистів М.М.Пакшина, щоб страшний удар в материнське серце знову нагадав про лихоліття нікому не потрібних воєн? Незчисленні жертви в таборах смерті, на фронтах найкривавішої з воєн закликають до пам’яті, яка ціна Перемоги та сучасного мирного життя на українській землі.